25 червня 2019 року, кореспондент 05134 мав змогу почути відповіді на запитання, які турбують кожного вознесенця.
До вашої уваги, ексклюзивне інтерв'ю з мером міста Вознесенська Віталієм Луковим.
Віталію Дмитровичу, Ви вже досить досвідчений політик нашої держави. Скажіть, будь-ласка, чи крісло мера було Вашою метою?
Так, з певного віку я поставив перед собою таку мету. В певний період життя переді мною постав вибір - обрати бізнес, який на той час був досить успішним, чи заступити на державну службу. Я обрав службу, адже я люблю працювати з людьми, і тому вважаю, що крісло мера - це вершина кар'єри. Я не планую стати Президентом, або Прем'єр-міністром. Для цього потрібно, напевне бути трохи іншою людиною. Вперше ідея стати мером виникла після призначення мене першим заступником колишнього мера Гержова Ю.І.
Чим, на Вашу думку, характерний Вознесенськ і Вознесенський район в політичному аспекті?
Вознесенськ характерний в тому, що місто звикло до одного обличчя. Так склалося, що Юрій Іванович Гержов довгий час був міським головою. І місто звикло, що мер вирішує всі питання. Тому саме цим Вознесенськ особливий. Є міста, де мер не тримається своєї посади, і змінюється частіше, ніж має бути. В нашому місті не так. Мер має бути стабільним. Однокласники мого сина, коли я вперше став мером, показували на мене, і казали: "Диви, Гержов іде". Це важко. Адже це подвійна відповідальність, бо ти маєш відповідати тим стандартам, до яких звикли цілі покоління. Тому важко в тому плані, щоб люди розуміли, що я інший. От коли, наприклад був Гержов, то половина міста - здебільшого бізнесмени, були практично в боргу перед колишнім мером, в першу чергу, морально. Бо саме йому вони, в певній мірі , завдячують своїм успіхом. Я прийшов як людина нова, це було для мене нове середовище, певна політична еліта. Тому мені потрібно було вже заслуговувати їх повагу і довіру, при цьому, не порушуючи закони. І разом з тим, намагатись вирішити проблеми міста. І вирішувати в межах своїх повноважень, а не так, як швидко колись це робив Гержов, маючи в місті абсолютний авторитет. В цьому є така особливість міста, і треба бути принциповим, щоб одночасно і не виходити за межі своїх повноважень, і в той же час враховувати проблеми сьогодення і вирішувати їх.
Також нашим читачам цікаво, як особисто Ви сприйняли перемогу Володимира Зеленського на президентських виборах?
Філософськи. Ви знаєте, що на виборах я підтримував Петра Порошенко, однак на його візит я нікого приходити не примушував, щоб хто не говорив. Жоден бюджетник не прийшов за моїм наказом. В мене зараз риторика така: дай Бог, щоб помилявся я і ті 25℅, які голосували за Порошенко. Якщо я помилився, я буду радий, адже тоді нас чекає великий розквіт, усунення глобальної корупції і могутня держава. Але якщо я не помилився, мені від цього буде теж не весело. Це буде погано і для мене, і для всієї України. Це добре, що зараз іде перезавантаження уряду, Верховної Ради. Щоб потім не казав, що хтось там заважав йому працювати. Нехай проявить себе, бере на себе відповідальність. Подивимось.
Повернемося до проблем Вознесенська. Серед жителів міста бурю емоцій викликав проект велосипедної доріжки до с. Раково і вартість його реалізації. Звідки взагалі взялась така ідея і невже ця доріжка дійсно нам потрібна?
Ідея виникла з досвіду європейських країн. Подорожуючи Болгарією, Латвією, Грузією і іншими країнами, які ми до речі вже наздоганяємо за розвитком, я бачив, наскільки там розвинута інфраструктура. Там кругом вздовж державних трас є велодоріжки, і люди без обмежень рухаються на велосипедах. Це взагалі проект не лише на велодоріжку, а на тротуарну доріжку з велосипедною інфраструктурою. Це було б дуже зручно, для дітей наприклад. Також в планах з'єднати цією доріжкою кілька найближчих населених пунктів. Але наголошую: це лише проект, який входить до Стратегічного плану розвитку міста. Звичайно, що не розумно виділяти такі кошти на це, коли дорога на вулицях Осипенко і Маріїнської практично убита. Це просто плани. Ми навіть не знаємо , коли вона буде, ця доріжка.
Розкажіть, які основні напрямки бюджетних коштів Вознесенської громади у 2019 році?
Основні напрямки - це три кити, на яких тримається комфорт нашої громади. Це безпека, освіта і охорона здоров'я. Ми замінили всю систему центрального колектора, та усю систему водопостачання, тому зараз п'ємо якісну воду і зберігаємо довкілля чистим, очищаючи каналізаційні стоки. Щодо відеоспостереження, на якому зараз піариться Владислав Невеселий, то я впровадив її перший в Миколаївській області, досить якісна система, на виїзді, на в'їзді, і по місту. Цей депутат теж там залучає певні групи, встановлює камери на школах і будинках, це дуже добре, я тільки радий. Щодо освіти. Ми зробили ремонт майже всіх шкіл міста. Провели також ремонт у пологовому будинку, який приймає породілль з 5-ти районів. Ми вже зробили лікарню візитною карткою Вознесенська.
Віталію Дмитровичу, болючим питанням для наших читачів є дороги. Так як через Вознесенськ лежить траса державного значення, дороги мають бути достойними. Однак бачимо, що ремонт неякісний. Яким чином Ви, як мер, намагаєтесь вирішити цю проблему?
Розумієте, дорога державного значення ремонтується державою. Ми можемо лише повідомляти їх про їх стан. Зараз ми закидали листами відповідні органи про те, що дорога після ремонту просто попливла. І наскільки я знаю, просто в ці хвилини в Миколаївському САД триває перевірка київського управління. На місцевому рівні це великі латки. Наприклад, магазин "Катран". Мене дуже критикували, але ми зробили гарний асфальт, і пандуси. Ми перечекали морози, хоча був дуже великий тиск на мене. Але тепер я знаю, що цей асфальт витримає 5-7 років. Крім того, в цьому році ми будемо робити заливання щілин спеціальною сумішшю з дрібним щебнем. Просто зробити ямковий варіант - не найкращий варіант, тому що ми, фризуючи яму, підриваємо нормальний асфальт. Тому плануємо робити заливання. Це більш якісне вирішення цієї проблемі.
Наших читачів також непокоїть проблема з бездомними тваринами. Які реальні дії зробила влада, щоб усунути цю проблему або хоча б зменшити її масштаби?
Це проблема всієї України. Для того, щоб побудувати притулок для бездомних собак, необхідно виділити стільки ж коштів , скільки вартує побудувати дитячий садок, і так само утримання його обійдеться в копійку. Ми цього робити не будемо. Це занадто дорого. Якщо ми всіх собак заберемо з міста, через місяць знову буде те саме. В нас є програма яка безкоштовно стерилізує будь-яку тварину. Вона тоді є безпечною і не розмножується. Лише це ми можемо зробити зараз для наших громадян.
Ще одним надзвичайно важливим питанням є діяльність стихійної торгівлі в центрі міста. На Вашу думку, чому жителі обрали незаконний спосіб торгівлі замість місця на Центральному ринку? Хто в цьому винен, і хто нестиме відповідальність?
Це справді жах. Винна у цьому поліція, однозначно. Ми зараз на сесії поставимо на порядок денний питання, щоб в нашому відділі Нацполіції змінили начальника, раз його підлеглі не справляються зі своїми обов'язками. Їх просто треба всіх жорстко, в рамках закону, перенаправити на овочеві ряди на ринку. Не панькатись, не церемонитись. Це саме поліція і має зробити.
Чому, на Вашу думку, поліція безсила боротись з такими продавцями?
Я не знаю, сам не розумію. Будемо це питання вирішувати на сесії. Наша поліція сама там купує. Вони не роблять усе те, що дозволяє їм закон.
Ви особисто купуєте продукти на стихійному ринку?
Ніколи в житті, це принципова позиція. Лише в спеціалізованих місцях.
Розкажіть коротко про соціальні проекти, які ініціювали особисто Ви?
Перший проект був благодійний, і був ініційований мною ще в грудні 2013 року. Проект передбачав збір коштіа для ремонту дитячого інфекційного відділення. Ми організували на День Миколая бал, під час якого зібрали перші 200 000 гривень. Потім ми домовились із підприємцями, та бюджетниками, кожен бюджетник віддавав свій денний заробіток, а хто не міг - просто йшов працювати туди, де був ремонт. Загалом було зібрано близько 700 тис.грн, і ми зараз маємо чудове відділення для дітей.
Другий проект заключався в організації вечірки "Вечір в стилі JEANS", на які я запросив бізнесменів, був тест-драйв різних автомобільних брендів, луки, арбалети, пневматика, шашлики, навіть продавались на мене карикатури. Ми зібрали загалом майже 1 млн гривень і зробили чудове пологове відділення у Вознесенську.
І третій проект, який я особисто ініціював, був організований минулого року. На території підприємства "ПІК" у великому ангарі, ми організували захід "Народжені перемагати". На нього були запрошені параолімпійці Миколаївщини, хлопці, які були учасниками АТО, втратили там кінцівки, які також були учасниками проекту " 1+1" під назвою "Переможці". Їх фото об'їздили майже увесь світ, і приїхали до Вознесенська. Також були запрошені високопосадовці з Миколаївської адміністрації. На заході відбувались і поєдинки з кікбоксингу, і виступ оперної співачки. Тобто була створена гарна локація для успішних людей, які хочуть і можуть надати допомогу на такі соціальні проекти. Ми на цьому заході зібрали 200 000 гривень. Поклали їх на депозит і тепер хочемо придбати мікроавтобус для перевезення людей з особливими потребами на спортивні заходи, соціальні заходи тощо. Цю ініціативу вже схвалило Міністерство соціальної політики.
Зачепимо ситуацію з благодійністю. Зокрема, щодо Марійки Демкіної. Поясніть, будь ласка, чому раніше не було зроблено звернення до місцевих депутатів і до інших держслужбовців про допомогу дівчинці, а лише після публікації статті на нашому сайті?
Я не маю права робити такі звернення, тому що я не повинен виділяти жодну дитину серед інших. Я цілком розумію, що для кожної родини це трагедія. Однак завтра прийде інша мама, в якої є хвора дитина. І мама цієї дівчинки запитає, - а чому Ви мені не збираєте кошти? І то маленька дитина, і то маленька дитина. Яке я маю право обирати когось одного, я ж не Бог. Тому я ініціював відновлення роботи благодійного фонду для всіх дітей. А від себе я дав стільки, скільки міг. Це все.
Там взагалі склалася ситуація, що ці благодійні збори абсолютно не контрольовані родиною Марійки. Ніхто не знає, коли, хто і скільки грошей забирає грошей із скриньок у магазинах. Волонтери нікому не звітують. І це не є нормальним. Тому я порадив усім волонтерам об'єднатися і зробити ревізію у цих скриньках. А потім забирати звідти кошти, не по одному, а хоча б по двоє. І складати якийсь протокол, тобто фіксувати. Ще раз наголошую, що я не можу, як мер, виділяти одну якусь дитину. Для мене всі діти рівні.
Бліц-інтерв'ю.
Яке Ваше життєве кредо?
Байдужість - то найбільше зло, найбільший гріх перед людьми.
Який Ви любите шоколад?
Максимально чорний.
Чи подобаються Вам фільми жахів?
Ні.
Якби сьогодні настав зомбі-апокаліпсис, яке б перше рішення Ви б прийняли, як мер?
(Посміхається) Ну, в першу чергу, я б напевне подбав, щоб самому не стати зомбі, для того щоб максимально тверезо оцінювати ситуацію.
Дуже дякуємо Вам за змістовне інтерв'ю!