Вітаю усіх. Я – дружина колишнього наркомана. І я тут, щоби написати, що все можливо. Важливо тільки не залишати людину зі своєю проблемою. Так, це важко, це дуже важко. Але якщо шукати вихід, ви його завжди знайдете. Нам допомогло лікування наркоманії у Рівному  це наркологічний диспансер «Матері проти залежностей». Він знаходиться на вулиці Антоніни Горохович 19. Це якщо комусь треба, місцеві думаю знають де це. Зараз мій чоловік повністю чистий уже 11 місяців. Скоро рік. Я в ньому впевнена, я вірю в нас. У нас нове життя і я дуже щаслива. Але щасливою я була не завжди, як можна уже зрозуміти.

Коли я зустріла його вперше його посмішка була заразлива, а очі – такі ясні що здавалося вони можуть висвітлювати темні куточки мого серця. Він працював барменом у тому кафе куди я часто з подругами заходила після роботи. Нічого не вказувало на те, що за цією посмішкою ховається темний внутрішній світ, який я почала відкривати лише пізніше. Я знала про ознаки що свідчать про наявність наркотичної залежності, але не думала що так можна це приховувати довгий час. Ми швидко зблизилися. Він був цікавим співрозмовником, завжди знав як розвеселити. Його історії про подорожі, про музику яку він любив здавались безмежними і завжди захоплюючими. Я бачила його щирість, але також відчувала, що він час від часу намагається приховати якусь свою таємницю.

Перші тривожні дзвіночки, тобто ознаки наркотичної залежності я почала чути, коли ми стали більше часу проводити разом. Він іноді зникав на кілька днів, а його телефон був вимкнений. Коли повертався, виглядав втомленим, змученим але завжди знаходив виправдання. Я намагалася вірити йому, бо кохання робить нас сліпими а я була втягнута у цей вир почуттів настільки глибоко, що страх втратити його затьмарював усі здогади. Я намагалась не порівнювати з тим як поводиться наркозалежна людина. А даремно. Після року зустрічання ми вирішили жити разом. Це був мій крок назустріч його світу, світу який я ще повністю не розуміла. Спочатку все було, як у казці. Ми разом готували вечері, дивились фільми, говорили про майбутнє. Але з часом я стала бачити інший бік цих днів і ночей. Бували моменти коли він ставав замкнутим, його погляд ставав тривожним, а думки розсіяними. Так, то напевно були прояви психічної залежності від наркотиків, проявлялася так… Іноді в нічній тиші я чула як він крадькома виходить з дому. Якось зібравши усю свою відвагу, я вирішила прослідкувати за ним. Це привело мене до старого, напівзруйнованого будинку на околиці міста де для мене час зупинився. Там я побачила його в компанії людей, які були далекі від тих, з ким я б хотіла бачити свого коханого. Цей вечір змінив усе. Я зрозуміла, що моє життя пов’язане з людиною яка веде подвійне життя, про яке я нічого не знала. Наші стосунки перетворились на постійну боротьбу між бажанням допомогти йому та страхом за своє власне майбутнє. Я вирішила, що залишуся поруч хоча й не знала яким буде завтра.. Відвезти його у реабілітаційний центр для наркозалежних у Рівне? Та він точно не погодиться. Це його злякає ось так, зненацька.

Все ж таки я мала з ним поговорити. В моєму серці вирували сотні почуттів: біль, розчарування, співчуття... Коли він повернувся я йому сказала – ми мусимо поговорити… А моє серце стискалося при кожному слові. Він подивився на мене, його очі були туманні та відсутні. Я так і спитала, що це за місце, куди ти ходиш?.. Я не змогла договорити більше нічого. Він встав його статура здавалась вищою та міцнішою у порівнянні з моєю. Але на обличчі явно були помітні наслідки вживання наркотиків. А потім він почав кричати – це не твоя справа, ти не розумієш, і краще тобі не знати!.. Я відступила назад, вдарившись об стіну. Його слова були як удар у живіт. Я мовчала не знаходячи слів. Пам’ятаю все як було тоді… Він зібрав кілька речей і вийшов грюкнувши дверима так сильно, що я ледь не заплакала. З того моменту він почав пропадати все більше та більше. Я бачила як він виснажується, як змінюється його поведінка: від веселого та енергійного до замкнутого і дратівливого. Які ознаки фізичної і психологічної наркотичної залежності я знала, усі збігалися. Вони ставали все більш явними. Він втрачав вагу, його шкіра ставала блідою та сухою, а очі часто були червоними та запаленими. Я спробувала з ним поговорити ще кілька разів, але кожна спроба закінчувалася сваркою. Він стверджував що впорається сам і не потребує мого втручання або допомоги у лікуванні наркозалежності у Рівному або десь іще. Мені було важко дивитися на те, як він тоне не бажаючи приймати руку допомоги.

Дивно, але моя любов до нього не згасала, але разом з тим росла й усвідомленість того що я не можу продовжувати так жити. Я мусила бути хитрою мусила знайти спосіб допомогти йому, не втручаючись прямо. Я почала вивчати літературу про наркозалежність, спілкувалася з фахівцями та людьми, які мали подібний досвід. Я шукала спосіб донести до нього мої почуття та турботу не викликаючи його опору. Кожен день приносив нові виклики, але я вирішила що не здамся. Це було не лише заради нього, а й заради нашого спільного майбутнього. Я відчувала, що за всією цією бурею існує шлях до спокою і я мусила його знайти. І хоча я ще не знала як це буде, я знала одне: я зроблю все можливе, щоб врятувати людину яку кохаю. І ця боротьба лише починалася. Я мала знайти для нього найкращий наркологічний диспансер і у Рівному такий знайшовся згодом. Я читала все, що могла знайти про наркозалежність – статті про те чи можна позбутися наркотичної залежності, книги, особисті історії тих, хто вже пройшов через це. Я обдзвонила десятки наркологічних центрів, але зіштовхнулася з однією та тією ж проблемою – вони не могли нічого зробити, якщо він сам не захоче приїхати. Мій відчай зростав, але я не здавалася. Я була впевнена що десь існує відповідь, що я знайду спосіб витягнути його з цієї пучини. Одного разу під час чергової безсонної ночі, я натрапила на інтернет-форум для родин наркозалежних. Там я почала спілкування з жінками, які переживали те ж саме. Вони розуміли моє безсилля і мій біль. Саме там мені порекомендували звернутися до приватного нарколога у Рівне в центрі «Матері проти залежностей». Це була група жінок які об’єднали свої сили, щоб боротися з наркоманією своїх дітей і чоловіків. Вони пропонували підтримку, ресурси та раду як діяти, коли залежний сам не бажає лікування. Вони скинули ось цей сайт https://narkohelp.com.ua/ і номери – (097) 000-46-71; (099) 000-46-71, це були номери клініки.

Тим часом з кожним днем поведінка мого чоловіка ставала все більш непередбачуваною та агресивною. Він став втрачати зв'язок з реальністю, його моменти ясності ставали рідкісними. Давати якісь препарати для лікування наркотичної залежності самостійно я не ризикувала і взагалі знаю, що це дуже небезпечно. В один з вечорів він повністю втратив контроль, ледь не розбив вікно в нашій квартирі. Я була налякана, але це стало останньою краплею. Я зрозуміла що неможна більше чекати. Зв'язавшись з наркологічним диспансером Рівного «Матері проти залежностей» я домовилась про зустріч. Там же були і люди які потім поділилися своїми історіями, які були настільки схожі на мою. Вони розповіли, як змогли знайти тут порятунок, як тут лікарі організовують інтервенції, які допомагали їм та їхнім близьким погодитися на лікування. Коли я поверталася з зустрічі, я уже відчувала себе менш самотньою та з новою надією. Мої думки стали яснішими. Я розуміла, що наступні кроки будуть нелегкими але в мене з'явився план, і я була готова діяти. Мій чоловік все ще був далекий від прийняття своєї проблеми і щоб погодитися на  анонімне лікування наркозалежних у Рівному, але я знала що мушу бути хитрою та наполегливою, щоб врятувати його, себе та наше спільне майбутнє. Я вже відчувала, що зможу змінити щось, і цей шлях я лише починала.

Після тієї зустрічі і з пацієнтами, рідними їхніми і звичайно ж з лікарями центру «Матері проти залежностей», я з новою надією звернулася до лікарів цього центру через кілька днів. Я відчувала що це ті, хто може допомогти моєму чоловікові. Я коли розмовляла з лікарями, їхнє розуміння і професіоналізм дали мені відчуття що ми нарешті в правильному місці. Вони підійшли до ситуації з глибоким співчуттям і готовністю допомогти. Психіатр Рівного з цього центру погодився поспілкуватися з моїм чоловіком. Це була перемога! Нарешті ми почнемо рухатися у правильному напрямку а не сидіти і чогось чекати і думати як вийти з наркотичної залежності поскоріше. Отже чоловік спочатку був дуже недовірливий і відмовлявся йти на будь-які зустрічі. Але я помітила, як повільно але впевнено, психолог зміг знайти до нього підхід. Це було не швидко але я бачила як поступово моєму чоловікові ставало легше розмовляти про свої страхи та переживання. Він вперше визнав що у нього фізична залежність від наркотиків. Після кількох тижнів таких бесід він сам нарешті висловив готовність спробувати лікування наркоманії у Рівному в цьому центрі! Це було наче промінь світла у нашому темному житті. Його рішення пройти лікування було першим етапом до нового життя хоча я знала, що попереду будуть і випробування і складнощі. Він почував себе не впевнено на початку, тривога його не покидала але лікарі центру «Матері проти залежнотей» забезпечили йому умови в яких він відчув себе в безпеці. Я була поруч з ним постійно підтримуючи, і ми обидва вчилися відновлювати довіру та будувати наше майбутнє.

Він пройшов через цілий курс лікування наркозалежності у місті Рівне і кожен день я бачила як він змінюється. Він повертався до життя ставав сильнішим, впевненішим у собі. Він вчився бути чесним перед собою і переді мною. Лікування дало йому знаряддя для боротьби зі своїми демонами, а мені надію що ми все ще можемо мати спільне майбутнє.

Тепер через 11 місяців після закінчення лікування наркоманії він залишається чистим. Його прогрес вражає і кожен день я вдячна за те, що лікарі з ним так старанно попрацювали. Сама би я ніколи цього не досягла. Так, ми обидва розуміємо що це лише початок нашого нового життя, але тепер ми знаємо, що можемо долати будь-які перешкоди разом. Я вірю що найголовніше в цьому житті це не втрачати надію та завжди боротися за тих, кого любиш.

Основний курс лікування наркоманії у Рівному мого чоловіка закінчився, він продовжує відвідувати зустрічі у центрі «Матері проти залежностей». Це стало для нього місцем де він може поділитися своїми страхами та перемогами, знайти підтримку та розуміння від тих хто пройшов через подібні випробування. Я бачу як кожна зустріч наповнює його новою енергією та впевненістю у власних силах. Він повернувся до роботи, знайшов нові заняття які допомагають йому зосередитись на позитивному. Зміни в ньому непередбачувані та вражаючі. Він став більш відкритим і щирим. Наші розмови які колись зводилися до шепоту та прихованих змістів тепер переповнені сміхом та планами на майбутнє. Ми знову плануємо подорожі які раніше відкладали, мріємо про нові місця які хочемо разом відвідати. Він бере активну участь у домашньому житті, що раніше було немислимим. Його інтерес до кулінарії який з'явився несподівано перетворив наші вечері на справжні кулінарні відкриття. Недавно він запропонував волонтерську роботу у  реабілітаційному центрі для наркозалежних у місті Рівне – звичайно «Матері проти залежностей»!. Він хоче допомагати іншим, таким як він був колись. Це рішення викликало у мене змішані почуття: гордість за його бажання допомагати та страх, що занадто тісний зв'язок з минулим може відродити старі проблеми. Але побачивши його рішучість і те, як він горить цією ідеєю я зрозуміла що це його бажання до самовираження та самоствердження. Тим паче у кращому наркологічному диспансері Рівного, та мабуть усієї країни – тут я за нього спокійна. Він точно ніколи в житті більше не повернеться до наркотиків! І це все завдяки «Матерям проти залежностей». І я щиро дякую кожному, хто долучився до роботи з моїм чоловіком – ви врятували ще одну сім’ю. Дякую!